Вранці 18 травня 1944 року 

силами НКВС розпочалася депортація кримських татар з батьківщини.

 За офіційними даними було виселено 183 155 осіб, 

 головним чином в Узбекистан;

 невеликі групи татар було виселено в Казахстан, Таджикистан та в Росію. 

 Депортація розпочалась на світанку 18 травня 1944 року і 

закінчилась у рекордні терміни — о 16-й годині 20 травня: 

на збори давалось від кількох хвилин до півгодини, після чого людей вантажівками відвозили на залізничні станції, 

звідки ешелонами під конвоєм відправляли до місць заслання. 

Під час транспортування тримали впроголодь, 

а померлих ховали вздовж залізничних колій або просто скидали з вагонів. 

 За наслідками депортації загинуло, за різними даними, від 15 до 46% татар. 

На відміну від інших депортованих народів,

 які повернулись у рідні землі до кінця 1950-х років, 

кримські татари формально отримали таке право лише в 1974 році, 

а фактичне — в 1989-у, коли Верховна Рада СРСР 
засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною і злочинною.